Категорія: Анонси

Острiв (The Island / Остров). Фантастичний бойовик. США, 2005. Режисер Майкл Бей. У ролях: Iвен Макгрегор, Скарлетт Йохансон, Шон Бiн, Джимон Хунсу, Майкл Кларк Данкан, Стiв Бушемi.

У пiдземному бункерi посеред пустелi живуть три тисячi чоловiк – усi, хто залишився в живих пiсля глобальноi катастрофи. Нагорi e один шматок незараженоi поверхнi – “Острiв”, вихiдний пункт репопуляцii планети. Потрапити туди мрiють всi жителi бункера, а визначаe щасливцiв лотерея. Одного разу Лiнкольн Шiсть-Ехо (Макгрегор) прослiдив за одним з таких “вибраних” i зрозумiв, що жодноi катастрофи не було, а жителi бункера – клони, банк “запчастин” для багатiiв згори.

Це перший фiльм Майкла Бея, який продюсуe не Джеррi Брукхаймер. Новим покровителем режисера став Стiвен Спiлберг. Вiн сам запропонував Бею купити для нього сценарiй “Острова” за мiльйон доларiв. Спiлберг також порадив режисеру перенести дiю не на 80 рокiв в майбутнe, як було в сценарii, а лише на 20: король Голлiвуду був впевнений, що його “Особлива думка” мала помiрний успiх саме тому, що вiн зробив ареною подiй занадто далеке майбутнe. Бей запевняe, що “Острiв” e для нього приводом поговорити про серйознi речi – про мораль, гуманiзм та межi припустимого в науцi, адже головний лиходiй, доктор Мерiк (Шон Бiн), впевнений, що робить добру справу. “Першi 20 хвилин стрiчки лише створюють настрiй; дiя почнеться тiльки з 23-i сторiнки сценарiю”, – каже постановник. Незважаючи на це, його нову роботу вже називають сумiшшю “Матрицi” з “Втiкачем”.

У Долинi смертi (Невада) та Детройтi (Мiчиган) команда Бея знiмала погонi на всьому, що iздить на землi i лiтаe у повiтрi. Сцени, в якi потiм додали спецефекти, повиннi вийти ефектнiшими, нiж у “Скелi” та “Поганих хлопцях-2”. Лос-Анджелес, де вiдбуваeться значна частина дii, знiмали в Детройтi. У цьому мiстi Бей використав будiвлю Центрального залiзничного термiналу, де розбив чимало машин. “Ми змiнили вже стiльки майданчикiв! – розповiдав режисер. – Уявляeте ритм: 14 лiтакiв з людьми i знаряддям прибувають о четвертiй ранку на нове мiсце, а опiвднi починаeмо працювати”. У 50 кiлометрах на пiвдень вiд Голлiвуду на студii Даунi, переобладнанiй з цехiв збiрки “боiнгiв”, знiмали сцени з лабораторiями, кiмнатами вiдпочинку та басейнами, а також зал з голографiчними дикторами, якi називають переможцiв лотереi. Загалом зйомки тривали 86 днiв i коштували близько 100 млн. доларiв.

Мiст короля Людовика Святого (The Bridge of San Luis Rey / Мост короля Людовика Святого). Iсторична драма. США, 2004. Режисер Мерi Макгукieн. У ролях: Роберт Де Нiро, Гебрieл Бiрн, Харвi Кейтел, Кетi Бейтс, Пiлар Лопес де Аяла, Джеральдiн Чаплiн, Ф. Мюррей Абрахам, Емiлi Декенн, Самуель Ле Бiан.

Опiвднi у п’ятницю 20 липня 1714 р. зруйнувався найкрасивiший мiст в Перу. Разом з собою вiн унiс в провалля п’ятьох мандрiвникiв. Була iхня смерть випадковiстю чи долею? Свiдок трагедii, ченець-францисканець брат Юнiпер (Бiрн) починаe розслiдувати подii, що призвели до кривавоi драми.

Стрiчку знято за книгою Торнтона Вайлдера, написаною у 1927 р. i екранiзованою у 1929 i 1940 рр. Сценарну адаптацiю виконала режисер фiльму британка Макгукieн. Зйомки, якi коштували 24 млн. доларiв, проходили у квiтнi-червнi 2003 р. в Малазi i Толедо. В Iспанii картина вийшла на екрани 22 грудня 2004 р., у Францii – 25 травня 2005 р., у США – 24 червня 2005 р.

Краiна мерцiв (Land of the Dead / Страна мертвецов). Фiльм жахiв. США, 2005. Режисер Джордж Ромеро. У ролях: Деннiс Хоппер, Азiя Ардженто, Джон Легуiзамо, Саймон Бейкер, Роберт Джоу, Юджин Кларк, Дженнiфер Бекстон.

Зомбi практично захопили свiт. Залишки людства сховались за високими стiнами мiста, однак i в цьому маленькому свiтi немаe eдностi: група людей вирiшила захопити владу i забезпечити таким чином своe виживання.

Це четвертий фiльм з кiносерiалу про зомбi легендарного Джорджа Ромеро (“Нiч живих мерцiв”, “Свiтанок мерцiв”, “День мерцiв”). Цього разу Ромеро сам писав сценарiй. Було вiдкинуто три варiанти назви картини, одна з яких нагадувала фiльм з Хемфрi Богартом 1947 р. Бюджет склав 15 млн. доларiв. Зйомки, якi почались у жовтнi 2004 р., проходили у Торонто, Пiттсбургу та iнших мiстах штату Пенсiльванiя. “Йому 68 рокiв, а вiн все ще будуe кар’eру i знаходиться на вершинi винайденого ним жанру, – каже про Ромеро Джон Легуiзамо. – Я граю винищувача зомбi. Це свiт пiсля апокалiпсису, але полiтика вижила. Акцент, звичайно ж, робиться на дii, але i про комедiйний елемент не забули. Живi мерцi захопили увесь свiт, полiтикани керують, робочий клас працюe. I тут закiнчуються запаси, потрiбно знайти новi, i в гру вступаю я разом з Саймоном Бейкером”. Актор вважаe, що причини новоi хвилi популярностi картин про зомбi – вiйна в Iраку та мегакорпорацii. Ромеро настiльки сподобався пародiйний жах “Шон i мерцi” (2004), що вiн запропонував його постановнику Едгару Райту та виконавцю головноi ролi Саймону Пеггу камео двох зомбi. Камео чоловiка з мечем дiсталось Тому Савiнi – вiдомому гримеру та режисеру римейку “Ночi живих мерцiв” Ромеро. Невелику роль зомбi отримала навiть Сюзан Вложина, репортер “USA Today”, яка прибула на зйомки, щоб взяти iнтерв’ю у режисера, – спочатку iй довелось провести годину сорок п’ять хвилин в компанii гримера.

Iмперiя вовкiв (L’Empire des loups / Империя волков). Трилер. Францiя, 2005. Режисер Крiс Наон. У ролях: Жан Рено, Жослiн Куiврен, Арлi Ховер, Лаура Моранте, Фiлiп Дю Жанеран, Арно Дюлерi, Вiнсент Грасс, Жан-Мiшель Тiнiвеллi.

Молодий полiцейський Поль розслiдуe низку жахливих вбивств в турецькому кварталi Парижу. Намагаючись зрозумiти, хто i навiщо мучить i вбиваe дуже подiбних одна до одноi жiнок, вiн змушений звернутись по допомогу до старого полiцейського з поганою репутацieю. Разом вони переслiдують невловимого вбивцю, не пiдозрюючи, що iх самих переслiдуe загадкове угрупування “Сiрi вовки”.

Стрiчку знято за романом i сценарieм Жана-Крiстофа Гранже, автора “Багрових рiк”. Цього разу вiн змiшав два сюжети, що базуються на його репортажах тих рокiв, коли вiн був журналiстом: перший з них пов’язаний з новими технологiями, за допомогою яких можна манiпулювати людським мозком, другий розповiдав про турецьке злочинне угрупування “Сiрi вовки”. Книгу було написано у 2001-2002 рр.; Гранже запевняe, що 80% фiльму вiдповiдають першоджерелу. Бюджет склав 24 млн. eвро. Режисером виступив Наон, вiдомий клiпмейкер, який дебютував у кiно чотири року тому бойовиком “Поцiлунок дракона”. Пiсля дебюту його (за його словами) засипали пропозицiями французькi i американськi студii, проте вiн вибрав проект, який вiдповiдав його амбiцiями, проковтнувши книгу Гранже за два днi.

Шукаючи актора на роль Поля, режисер переглянув проби 250 претендентiв i зупинив свiй вибiр на Жослiнi Куiвренi, як на акторi, чия харизма могла протистояти Рено. На головну жiночу роль виконавицю довго шукали i у Францii, i за кордоном: Наону була потрiбна або iноземка, або дiвчина з чужорiдним корiнням. Нею стала Арлi Ховер. Жану Рено для ролi Шиффера довелось носити перуку, вчити з репетитором турецькi фрази. Одним з головних персонажiв своei картини режисер вважаe дощ, котрий ллe протягом всього фiльму.

Зйомки проходили в Туреччинi у Каппадокii, яка вважаeться iсторичним мiсцем мешкання “Сiрих вовкiв”. Довелось переписувати цiлi шматки сценарiю, щоб швидше отримати дозвiл на зйомки у потрiбних мiсцях. Через спеку роботу доводилось починати о четвертiй ранку.

Стелс (Stealth / Стелс). Бойовик. США, 2005. Режисер Роб Коен. У ролях: Джош Лукас, Джессiка Бiл, Джеймi Фокс, Сем Шепард.

Три пiлоти (Лукас, Бiл, Фокс) беруть участь у секретнiй програмi з модернiзацii вiйськовоi авiацii. Iх головне завдання – тестувати нову модель, виконану у технологii “стелс”, яка маe штучний iнтелект. Коли ж у цей лiтак попадаe блискавка, вiн стаe некерованим i перетворюeться на страшну загрозу.

Наприкiнцi вересня 2003 р. стало вiдоме iм’я режисера майбутнього фiльму: Роб Коен повiдомив про те, що вiн залишаe “Три iкси-2” i переходить в “Стелс”. Головнi виконавцi – Лукас та Бiл – були вiдiбранi у серединi листопада. У груднi до них приeднався Джеймi Фокс. Бюджет фiльму склав 130 млн. доларiв. Зйомки, якi почались у лютому 2004 р., проходили в Сiднеi та iнших мiстах австралiйського штату Новий Уельс, в новозеландських горах Пiвденнi Альпи, в Таiландi, Колорадо, Калiфорнii i на борту авiаносця “Авраам Лiнкольн”. Пiд час роботи в Австралii знiмальна група зiткнулась з протестами “зелених”, якi стверджували, що дiяльнiсть кiнематографiстiв шкодить довкiллю i ставить пiд загрозу iснування рiдкiсних видiв бабок. Справа дiйшла до суду, але рiшучий виступ Коена, який сам e активiстом “грiнпiсу”, поклав край суперечцi.

Будинок воскових фiгур (House of Wax / Дом восковых фигур). Фiльм жахiв. США, 2005. Режисер Хауме Коллет-Серра. У ролях: Елiша Катберт, Перiс Хiлтон, Чед Майкл Мюррей, Джаред Падалескi, Джон Абрахамс, Демон Херрiмен, Браян Ван Холт.

Шестеро студентiв поспiшають на матч студентського чемпiонату з американського футболу. Не доiхавши, вони сваряться з пiдозрiлим водieм i вирiшують провести нiч в наметах. Прокинувшись, героi бачать, що iх автомобiль виведено з ладу, i iм доводиться вирушити до найближчого мiстечка Емброуза. Опинившись там, студенти вiдвiдують музей воскових фiгур, де експонати виглядають, наче живi. Невдовзi друзi розумiють жахливу причину цiei реалiстичностi: у мiстечку хазяйнують божевiльнi брати-близнюки, якi роблять восковi фiгури з живих людей.

Це римейк знаменитого фiльму Андре де Тота 1953 р., в якому знялись Вiнсент Прайс та молодий Чарлз Бронсон i який був варiацieю стрiчки “Загадки воскового музею” (1933) Майкла Кертiца. Фiльм створила студiя “Дарк Кастл”, яка займаeться реанiмацieю популярних у минулому страшних сюжетiв за допомогою сучасних спецефектiв (“Будинок нiчних привидiв”, “13 привидiв”, “Корабель-привид”). Сценарiй написали Чад та Керi Хеeси. Режисер Хауме Коллет-Серра – дебютант в кiно, який ранiше знiмав телерекламу та вiдеоклiпи. Бюджет “Будинку” – 40 млн. доларiв. Зйомки почались 3 травня 2004 р. i проходили в Австралii, у штатi Квiнсленд. 26 червня пiд час перевiрки обладнання, за допомогою якого робили спецефекти, на знiмальному майданчику виникла пожежа, внаслiдок якоi повнiстю згорiв студiйний павiльйон. Прем’eру у США, заплановану на початок червня, перенесли на травень.

Все або нiчого (The Longest Yard / Все или ничего). Спортивна комедiя. США, 2005. Режисер Пiтер Сiгал. У ролях: Адам Сендлер, Крiс Рок, Берт Рейнольдс, Ед Лотьe, Вiльям Фiхтнер, Джеймс Кромвелл, Неллi, Клорiс Лiчмен, Браян Босворт, Майкл Iрвiн, Трейсi Морган.

Пол Крю (Сендлер), знаменитий квотербек, потрапляe до в’язницi. Про його футбольний талант знають всi, i начальник тюрми Хейзен (Кромвелл) пропонуe Крю зiбрати команду i зiграти матч проти охоронцiв. Пол починаe готувати свою команду за допомогою знаменитого чемпiона та тренера Нейта Скарборо (Рейнольдс), який теж сидить у цiй тюрмi.

Справжня назва фiльму – “Найдовший ярд”, i це римейк знятоi у 1974 р. однойменноi картини Роберта Олдрiча з Бертом Рейнольдсом у головнiй ролi. Про рiшення робити римейк студiя “Парамаунт” повiдомила у липнi 2003 р. Шукати головних виконавцiв почали у сiчнi 2004 р.: саме тодi у цьому списку з’явилось iм’я Адама Сендлера. Спочатку комiк збирався обмежитись продюсерськими функцiями, однак, ознайомившись з останнiм варiантом сценарiю Шелдона Тернера та Тiма Херлiхi, вирiшив зiграти головну роль. Режисер Сiгал ранiше працював з Сендлером над фiльмами “50 перших поцiлункiв” та “Керування гнiвом”. На початку травня 2004 р. стало вiдомо, що одну з ролей у картинi гратиме Берт Рейнольдс. “Я радий, що фiльм, знятий 30 рокiв тому, все ще актуальний сьогоднi”, – каже вiн. У “Все або нiчого” дебютував на кiноекранi репер Неллi. Ролi охоронцiв зiграли чемпiон з кiкбоксингу Боб Сеп, борцi-чемпiони Бiлл Голдберг, Стiв Остiн, Кевiн Неш та колишнi гравцi Нацiональноi футбольноi лiги – це мало додати достовiрностi футбольним сценам. Чотириразовий чемпiон свiту Бiлл Романовський зiграв найжорстокiшого охоронця. “Пiсля уходу з футболу втрачаeться вiдчуття товариства, – каже вiн. – Сумуeш за командою, за друзями. Ця роль багато в чому компенсувала це”. Серед акторiв, з якими вели переговори, але якi не з’являться на екранi, – Гарi Олдмен i Снуп Догг.

Комiк Крiс Рок, який виконав у стрiчцi одну з головних ролей, розповiдав, що актори i автори фiльму надихались картиною 1974 р. Перед початком зйомок Сендлера тренували колишнiй професiйний квотербек Шон Селiсберi та тренер Марк Еллiс. Продюсери запевняють, що актор робив великi успiхи на тренуваннях. Автори стрiчки обшукали всю краiну вiд Чикаго до Лос-Анджелесу у пошуках тюрми в повнiй iзоляцii. Такою виявилась в’язниця пiд назвою “Стара труба” у штатi Нью-Мексико, закрита 20 рокiв тому. Ця тюрма також давала потрiбний вид на пустелю. Зйомки почались 19 липня 2004 р. Фiнальний футбольний матч знiмали на стадiонi коледжу Ель Камiно в Лос-Анджелесi.

Порочний незайманий (La virgen de la lujuria / Порочный девственник). Сюрреалiстична драма. Iспанiя-Мексика-Португалiя, 2002. Режисер Артуро Рiпштейн. У ролях: Луiс Фелiпе Товар, Арiадна Гiль, Патрiсiя Реeс Спiндола.

Двi хвилини щастя перетворюють маленьку людину, офiцiанта з мексиканського кафе, на терплячого й мудрого чоловiка. Заради кохання до падшоi жiнки невiдомого походження (чи то росiйськоi графинi-емiгрантки, чи то нiмкенi-революцiонерки), нинi повii й наркоманки, герой готовий на все, навiть на вбивство.

Класика iспаномовного кiно вiд режисера Рiпштейна, колишнього асистента Луiса Бунюеля, жорстка мелодрама, стилiзована пiд фiльми 40-х рр., де дiя розгортаeться всього у трьох-чотирьох декорацiях. Зйомки проходили в Мексицi. На екрани Iспанii стрiчка вийшла у вереснi 2002 р. Фiльм був вiдзначений призом Святого Марка “Спецiальна згадка” на Венецiанському кiнофестивалi 2002 р., також брав участь в програмах фестивалiв в Ротердамi, Сан-Франциско й Мельбурнi 2003 р.

Перекладачка (The Interpreter / Переводчица). Полiтичний трилер. США, 2005. Режисер Сiднi Поллак. У ролях: Нiколь Кiдман, Шон Пенн, Кетрiн Кiнер.

Перекладачка ООН, випадково пiдслухавши розмову про пiдготовку змови проти лiдера однiei з африканських держав, сама стаe потенцiйною жертвою вбивць. Агент ФБР, який розслiдуe цю справу, вважаe, що жiнка не каже всю правду. Кожен з них судить про iншого згiдно з власними переконаннями: перекладачка, яка знаe цiну правильним формулюванням, вiрить, що слова можуть бути небезпечнiшими за зброю, а спiвробiтник таeмних служб звик звертати увагу не на балаканину, а на вчинки.

Поллак притримуeться тiei ж точки зору, що й головна героiня: “Картина розповiдаe про мирнi альтернативи вiйськовим розв’язанням конфлiктiв. Хорошi фiльми можуть бути аргументами у подiбних суперечках. Чим кращi стрiчки, тим сильнiший аргумент i бiльше надii на перемогу”. Режисер заперечуe, що сюжет про замах на лiдера краiни, котра загрузла у внутрiшнiх конфлiктах i громадському протистояннi, e алегорieю вторгнення США в Iрак, “хоча iдеi, звичайно ж, носяться у повiтрi – невловимi, наче сигаретний дим”.

Основна дiя “Перекладачки” вiдбуваeться в примiщеннi ООН у Нью-Йорку. Досi там дозволяли знiмати лише документальнi картини. Вiдмовили навiть великому Хiчкоку пiд час зйомок його класичного трилера “Пiвнiч – пiвнiч-захiд” (1959). Прохання Поллака попрацювати в iнтер’eрах ООН Генеральний секретар Кофi Аннан теж спочатку вiдхилив, однак департамент зi зв’язкiв з громадськiстю переконав його змiнити думку. Дипломати розумiли, що фiльм з кiнозiрками може змiцнити репутацiю ООН, викликавши iнтерес до повсякденноi роботи органiзацii, авторитет якоi останнiм часом невмолимо падаe. Втiм, Поллак стверджуe, що не збирався займатися пiаром ООН: “Я дуже поважаю Органiзацiю Об’eднаних Нацiй, але робити за 80 млн. доларiв агiтку – це нудно”. Вiн також розповiв, що, проживши все життя в Нью-Йорку, сотнi разiв проходив бiля штаб-квартири ООН, але жодного разу не був всерединi.

Кiнематографiстiв пустили у примiщення тiльки пiсля численних бесiд зi службою безпеки i головою Генеральноi Асамблеi. У сценi замаху пiстолет заборонили заряджати навiть холостими набоями, а от ножi та iншi потрiбнi для зйомок гострi предмети голлiвудський техперсонал проносив з собою без проблем. Студiя оплатила оренду примiщення i пообiцяла внести чимале пожертвування у соцiальнi фонди ООН. Коли дипломати почали цiкавитись, де можна записатись у масовку, на них чекало розчарування: компанiя “Юнiверсал” не могла використовувати у якостi статистiв представникiв зарубiжних держав, бо вони не мають права на роботу у США (ООН не американська структура i не e для послiв наймачем). Побоюючись проблем з профспiлками, студiя вiдмовила навiть тим дипломатам, якi були готовi працювати безплатно. “Шкода! Адже це наш театр, а ми всi – члени постiйноi трупи, – казав посол Йорданii принц Зейд Аль Хуссейн. – Нам тут усе вiдомо до дрiбниць, в тому числi i накладки в роботi перекладачiв; ми знаeмо, як реагувати на невчасно включений мiкрофон”. Принц розраховавував продовжити сiмейну традицiю: його батьки знiмались у масовцi в iталiйських сценах “Клеопатри” у 1963 р. Вiдмова також засмутила посла Iспанii Iносенсiо Арiаса, який не раз з’являвся на екранах у нацiональних кiнопроектах: “Менi не потрiбнi iх грошi. Я все одно вiддав би весь гонорар в науковi фонди або на боротьбу зi СНIДом. А тепер вони позбавили мене шансу отримати номiнацiю на “Оскар”!”

Кiдман готувалась до ролi, непомiтно прослизнувши у примiщення, де сидiла у перекладачiв, кабiнки яких нависають над залою, пiд час засiдання Ради Безпеки, на якому обговорювали ситуацiю в Iраку.

Не йди (Nontimuovere / Не уходи). Iспанiя-Iталiя-Великобританiя, 2004. Драма. Режисер Серджио Кастеллiтто. У ролях: Пенелопа Крус, Серджио Кастеллiтто.

П’ятнадцятирiчна дочка успiшного хiрурга Тiмотео (Кастеллiтто) потрапляe в аварiю i опиняeться на операцiйному столi в тяжкому станi. Пiд час операцii герой згадуe, як колись зустрiв Iталiю (Крус), албанську бiженку, в яку закохався. Дiзнавшись, що у неi буде дитина, Тiмотео вирiшив пiти вiд дружини, але виявилось, що та теж вагiтна.

Картина брала участь у Каннському фестивалi, також здобула премii Давида Донателло у номiнацiях “Найкраща чоловiча роль” та “Найкраща жiноча роль”. Режисер i головний виконавець Серджио Кастеллiтто вiдомий за стрiчками “На продаж” та “Чарiвна Марта”. Роль в “Не йди” вважаeться однieю з найкращих у доробку Пенелопи Крус. Готуючись до ролi дiвчини, яку в 11 рокiв згвалтував власний батько, акторка вiдвiдувала спецiальнi кризовi центри, де розмовляла з жертвами згвалтувань. Крус вважаe Кастеллiтто одним з найталановитiших акторiв, з якими ii доводилось працювати.