Про кіно українською
Фанфан-Тюльпан (Fanfan La Tulipe / Фанфан-Тюльпан). Франція, 2003. Режисер Жерар Кравчик. У ролях: Венсан Перез, Пенелопа Крус, Дідьє Бурдон, Елен де Фужроль, Мішель Міллер.
ТРК “Україна”, неділя 2 липня, 18.40
Повіривши циганці Аделіні, яка напророчила йому славу і одруження з дочкою короля, молодий авантюрист Фанфан записується в армію Людовика XV… Далі сюжет можна не переказувати – він відомий усім за класичною чорно-білою картиною Крістіан-Жака.
Фанфан-Тюльпан (Fanfan La Tulipe / Фанфан-Тюльпан). Франція, 2003. Режисер Жерар Кравчик. У ролях: Венсан Перез, [Пенелопа Крус->penelopa-cruz], Дідьє Бурдон, Елен де Фужроль, Мішель Міллер.
ТРК “Україна”, неділя 2 липня, 18.40
Повіривши циганці Аделіні, яка напророчила йому славу і одруження з дочкою короля, молодий авантюрист Фанфан записується в армію Людовика XV… Далі сюжет можна не переказувати – він відомий усім за класичною чорно-білою картиною Крістіан-Жака.
Щоденник Бріджет Джонс (Bridget Jones’s Diary / Дневник Бриджет Джонс). Великобританія-Франція-США), 2001. Режисер Шерон Магвайр. У ролях: Рене Зельвегер, Колін Фірт, Х’ю Грант, Джемма Джонс.
ICTV, субота 1 липня, 21.25
32-річна Бріджет Джонс вважає себе «дівчиною у критичному віці». Вона працює у великому видавництві і мріє вигідно вийти заміж, наприклад, за свого 35-річного боса Денієла Клівера. Однак для бабія Клівера короткий роман з Бріджет є лише черговою пригодою: його набагато більше цікавить американка з впливової нью-йоркської фірми…
Щоденник Бріджет Джонс (Bridget Jones’s Diary / Дневник Бриджет Джонс). Великобританія-Франція-США), 2001. Режисер Шерон Магвайр. У ролях: [Рене Зельвегер->rene-zellweger], [Колін Фірт->colin-firt], [Х’ю Грант->hu-grant], Джемма Джонс.
ICTV, субота 1 липня, 21.25
32-річна Бріджет Джонс вважає себе «дівчиною у критичному віці». Вона працює у великому видавництві і мріє вигідно вийти заміж, наприклад, за свого 35-річного боса Денієла Клівера. Однак для бабія Клівера короткий роман з Бріджет є лише черговою пригодою: його набагато більше цікавить американка з впливової нью-йоркської фірми…
Клінт Іствуд народився 31 травня 1930 р. у Сан-Франциско в сім’ї робітника. Брав участь у війні з Північною Кореєю в якості рядового. Відслуживши в армії, Іствуд перебрався до Голлівуду, де почав зніматись у масовках і грати другорядні ролі у малобюджетних фільмах жахів на кшталт «Тарантула» (1955). Став досить відомим завдяки ролі у вестерні-серіалі «Роухайд», яку виконував у 1959-1966 рр. Однак робота на знімальному майданчику приносила небагато грошей, і Іствуд змушений був підробляти, копаючи ями для басейнів своїх більш успішних колег. Тому коли нікому невідомий італійський режисер Серджо Леоне запропонував актору головну роль у картині з мінімальним бюджетом, той не збирався відмовлятись.
Стрічка під назвою «За жменю доларів» (1964) не тільки започаткувала новий жанр – «спагетті-вестерн», а й перетворила головного виконавця на справжню зірку. Іствуд став уособленням нового типу героя Дикого Заходу – цинічного і безжалісного гангфайтера, котрий на перший погляд мало чим відрізнявся від бандитів, яких переслідував, хоча й діяв нібито у межах закону. Цей образ актор з не меншим успіхом відтворив у наступних фільмах Леоне – «За кілька зайвих доларів» (1965) та «Хороший, поганий, злий» (1966).
Клінт Іствуд (Clint Eastwood / Клинт Иствуд) народився 31 травня 1930 р. у Сан-Франциско в сім’ї робітника. Брав участь у війні з Північною Кореєю в якості рядового. Відслуживши в армії, Іствуд перебрався до Голлівуду, де почав зніматись у масовках і грати другорядні ролі у малобюджетних фільмах жахів на кшталт «Тарантула» (1955). Став досить відомим завдяки ролі у вестерні-серіалі «Роухайд», яку виконував у 1959-1966 рр. Однак робота на знімальному майданчику приносила небагато грошей, і Іствуд змушений був підробляти, копаючи ями для басейнів своїх більш успішних колег. Тому коли нікому невідомий італійський режисер Серджо Леоне запропонував актору головну роль у картині з мінімальним бюджетом, той не збирався відмовлятись.
Кривава робота (Blood Work / Кровавая работа). США, 2002. Режисер Клінт Іствуд. У ролях: Клінт Іствуд, Джефф Денієлс, Ванда Де Хесус, Анжеліка Х’юстон, Тіна Ліффорд, Ділан Волш, Пол Родрігес, Мейсон Лукеро.
1+1, п’ятниця 30 червня, 22.30
Террі Маккалеб (Іствуд), агент ФБР, що спеціалізувався на серійних вбивцях, переніс операцію з пересадки серця і звільнився. Граселія Ріверс (Де Хесус), сестра жінки, чиє серце пересадили Террі, розшукує його і пропонує провести розслідування вбивства сестри. Маккалеб починає переслідувати злочинця і з’ясовує, що це його давній противник…
Кривава робота (Blood Work / Кровавая работа). США, 2002. Режисер [Клінт Іствуд->clint-eastwodd]. У ролях: [Клінт Іствуд->clint-eastwoof], Джефф Денієлс, Ванда Де Хесус, Анжеліка Х’юстон, Тіна Ліффорд, Ділан Волш, Пол Родрігес, Мейсон Лукеро.
1+1, п’ятниця 30 червня, 22.30
Террі Маккалеб (Іствуд), агент ФБР, що спеціалізувався на серійних вбивцях, переніс операцію з пересадки серця і звільнився. Граселія Ріверс (Де Хесус), сестра жінки, чиє серце пересадили Террі, розшукує його і пропонує провести розслідування вбивства сестри. Маккалеб починає переслідувати злочинця і з’ясовує, що це його давній противник…
Цей фільм є екранізацією написаного у 1998 р. однойменного роману Майкла Коннеллі, що базується на реальних подіях. Головним героєм книги є 42-річний агент ФБР, тому для того, щоб роль міг зіграти Іствуд, персонажу довелося постарішати. Для ветерана американського кіно, славетного «Брудного Гаррі», «Кривава робота» стала 13-ю картиною, де він виступив режисером, продюсером та актором. Слід визнати, що 71-річний Іствуд досі грає роль служителя закону набагато переконливіше, ніж більшість сучасних зірок.
Робот-поліцейський, охоронець вулиць Детройта і борець зі злочинністю, вперше з’явився на екрані у 1987 р. Режисером фільму про нього був голландський режисер Пол Верховен. У середині 80-х митець, у якого на батьківщині склалися складні стосунки з цензурою через незвичність та епатажність його стрічок, прийняв запрошення продюсерів і переїхав до Голлівуду. Історія поліцейського Алекса Мерфі, розтерзаного злочинцями і народженого заново за допомогою техніки майбутнього, спочатку не сподобалась режисеру, і лише після другого читання сценарію, зробивши кілька змін, він вирішив взятися за цю постановку.
Верховен не був би представником елітарного європейського кіно, якби зробив з “Робокопа” ще один стандартний фантастичний бойовик. Звичайно, він продемонстрував і високий професіоналізм, створивши, навіть при невеликому бюджеті у 13 млн. доларів, яскраве видовище зі спецефектами (монтаж Френка Уріосте відзначили “Оскаром”). Однак глядачі побачили у фільмі і елементи політичної сатири, спрямованої проти великого бізнесу. Відчутним був і трагічний філософський мотив: кіборг поступово знову відчуває себе особистістю, пригадуючи минуле. Головну роль виконав маловідомий актор Пітер Веллер (відчуваючи, що ідеальним виконавцем був би Рутгер Хауер, Верховен все ж таки не запросив його черех сварку на зйомках історичного бойовику “Плоть + кров”). Незважаючи на те, що його обличчя більшу частину екранного часу закрите залізною маскою, роль (на кілька років) зробила Веллера зіркою.
Робот-поліцейський, охоронець вулиць Детройта і борець зі злочинністю, вперше з’явився на екрані у 1987 р. Режисером фільму про нього був голландський режисер Пол Верховен. У середині 80-х митець, у якого на батьківщині склалися складні стосунки з цензурою через незвичність та епатажність його стрічок, прийняв запрошення продюсерів і переїхав до Голлівуду. Історія поліцейського Алекса Мерфі, розтерзаного злочинцями і народженого заново за допомогою техніки майбутнього, спочатку не сподобалась режисеру, і лише після другого читання сценарію, зробивши кілька змін, він вирішив взятися за цю постановку.
Пророцтво (Prophecy / Пророчество). США, 1995. Режисер Грегорі Вайден. У ролях: Крістофер Вокен, Еліас Котеас, Вірджинія Медсен, Ерік Штольц, Вігго Мортенсен.
ICTV, четвер 29 червня, 21.10
Поліцейський Томас розслідує дивну справу: у трупа повністю відсутні органи зору, і будова тіла у нього, м’яко кажучи, незвична. В цей час на вулицях сіє смерть непереможний лиходій – Гавріїл (Вокен), янгол-каратель… Непоганий містичний трилер, який рятують харизма завжди магнетичного Вокена і майбутнього Арагорна Мортенсена, якому тут дісталась роль самого Сатани. Два продовження значно поступаються оригіналу.
Пророцтво (Prophecy / Пророчество). США, 1995. Режисер Грегорі Вайден. У ролях: [Крістофер Вокен->christopher-walken], Еліас Котеас, Вірджинія Медсен, Ерік Штольц, [Вігго Мортенсен->viggo-mortensen].
ICTV, четвер 29 червня, 21.10
Поліцейський Томас розслідує дивну справу: у трупа повністю відсутні органи зору, і будова тіла у нього, м’яко кажучи, незвична. В цей час на вулицях сіє смерть непереможний лиходій – Гавріїл (Вокен), янгол-каратель… Непоганий містичний трилер, який рятують харизма завжди магнетичного Вокена і майбутнього Арагорна Мортенсена, якому тут дісталась роль самого Сатани. Два продовження значно поступаються оригіналу.
Хелен Хант (Helen Hunt / Хелен Хант) народилася 15 червня 1963 р. у родині театрального постановника. У шість років вона вирішила стати актрисою, а у сім вже з’явилася у «Шоу Мері Тайлер Мур». Після школи Хелен здала іспити в університет, але кинула навчання, коли знайшла постійну роботу на телебаченні.
За перші 12 років професійної праці у шоу-бізнесі Хант не досягла майже нічого. Вона знімалася у пересічних телефільмах, серіалах, дешевих бойовиках на кшталт «Трансерів» (1985) Чарлза Бенда, грала другорядні ролі у голлівудських стрічках («Пеггі Сью вийшла заміж», «Операція «Ікс», «Містер Суботній вечір» тощо). У 1992 р. акторці нарешті пощастило: завдяки надзвичайно популярному у США комедійному телесеріалу «Шаленію від тебе» вона здобула славу і декілька нагород.
Хелен Хант (Helen Hunt / Хелен Хант) народилася 15 червня 1963 р. у родині театрального постановника. У шість років вона вирішила стати актрисою, а у сім вже з’явилася у «Шоу Мері Тайлер Мур». Після школи Хелен здала іспити в університет, але кинула навчання, коли знайшла постійну роботу на телебаченні.
Подарунок на Різдво (Jingle All the Way / Подарок на Рождество). США, 1996. Режисер Браян Левант. У ролях: Арнольд Шварценеггер, Сінбад, Філ Хартман, Ріта Вілсон, Роберт Конрад, Джеймс Белуші.
Новий канал, середа 28 червня, 21.30
Заклопотаний бізнесмен Говард Ленгстон (Шварценеггер) приділяє мало уваги власній родині, особливу сину. Щоб виправити становище і повернути любов рідних, він вирішує подарувати на Різдво хлопчику Турбомена – найпопулярнішу іграшку сезону… Цього разу комедія Арні не вдалась, хоча її створювали такі професіонали, як режисер Левант (”Бетховен”) та продюсер Кріс Коламбус (“Сам удома”). В сентиментальній стрічці для родинного перегляду майбутній губернатор Каліфорнії виглядає досить блідо. Через його невиразну гру втрачається майже весь комедійний потенціал картини. Трохи дивно сприймається в такому фільмі фінал, насичений трюками та спецефектами. Навіть участь відомих комедійних акторів не змогла виправити становища.
Подарунок на Різдво (Jingle All the Way / Подарок на Рождество). США, 1996. Режисер Браян Левант. У ролях: [Арнольд Шварценеггер->arnold-schwarzenegger], Сінбад, Філ Хартман, Ріта Вілсон, Роберт Конрад, Джеймс Белуші.
Новий канал, середа 28 червня, 21.30
Заклопотаний бізнесмен Говард Ленгстон (Шварценеггер) приділяє мало уваги власній родині, особливу сину. Щоб виправити становище і повернути любов рідних, він вирішує подарувати на Різдво хлопчику Турбомена – найпопулярнішу іграшку сезону… Цього разу комедія Арні не вдалась, хоча її створювали такі професіонали, як режисер Левант (”Бетховен”) та продюсер Кріс Коламбус (“Сам удома”). В сентиментальній стрічці для родинного перегляду майбутній губернатор Каліфорнії виглядає досить блідо. Через його невиразну гру втрачається майже весь комедійний потенціал картини. Трохи дивно сприймається в такому фільмі фінал, насичений трюками та спецефектами. Навіть участь відомих комедійних акторів не змогла виправити становища.
У 1971 р. батько Джоша Лукаса (Josh Lucas / Джош Лукас) був на старшому курсі Гарвардського університету, а мати вчилась на медсестру. Дізнавшись, що у них буде дитина, вони вирішили поїхати з міста. Першою зупинкою на їх довгому шляху через всю Америку виявився Арканзас – там і народився майбутній актор.
Лукас пам’ятає, що переїздів було більше тридцяти: його батьки були активними борцями за заборону ядерної зброї, весь час переїжджали з одного штату до іншого, організовували демонстрації протесту, пікети та мітинги, час від часу потрапляючи до в’язниці за вторгнення у приватні і державні володіння. Найулюбленішою з дитячих фотографій Джош називає ту, на якій він везе червону колиску з молодшими братом та сестрою у першому ряді антивоєнної демонстрації, а за ними йдуть тисячі людей. Коли хлопцю було 13 років, родина оселилась у передмісті Сіетла. Джош відразу записався у шкільний драмгурток: «Я закохався у лицедійство з першого погляду, з першої репліки, сказаної зі сцени. Я подумав, що заради цього варто страждати і боротися. Намагався зрозуміти, як актори створюють ролі, однак у мене довго нічого не виходило».
У 1971 р. батько Джоша Лукаса (Josh Lucas / Джош Лукас) був на старшому курсі Гарвардського університету, а мати вчилась на медсестру. Дізнавшись, що у них буде дитина, вони вирішили поїхати з міста. Першою зупинкою на їх довгому шляху через всю Америку виявився Арканзас – там і народився майбутній актор.
Говорячи про цю стрічку, важко вберегтись від паралелей між її сюжетом та її ж прокатною долею. Якщо “Пригоди “Посейдона” 1972 р. публіка сприймала на ура, то під час перегляду сучасного римейку глядач неодноразово погляне на годинник і спитає себе: “І що я тут роблю?” – це, до речі, стосується більшості цьогорічних літніх блокбастерів, які вже встигли вийти на екрани.
Спецефекти на місці, декорації на місці, більш-менш відомі актори теж в наявності. Що вбиває цей фільм насмерть – це ніякий сюжет та безглузді діалоги. Петерсен – режисер відносно непоганий, але він, схоже, забув, що з моменту прем’єри “Титаніка” пройшло майже десять років, і на супервидовище “стовідсотково реалістичного корабля, що тоне” глядача вже не купиш. Та й навіть в “Титаніку” це не виглядало настільки тупо. В “Посейдоні” є майже вражаюча сцена хвилі, що накриває лайнер, багато вогню і дуже багато води, але запалити і розворушити мертвий сценарій вони не в стані. На щастя, бум, пов’язаний з комп’ютерними фокусами в кіно, схоже, майже минув – про це свідчать провали багатьох розрекламованих минулорічних суперпроектів, і, швидше за все, тенденція продовжиться цього року. “Великі” попкорнові стрічки розчаровують все більшу кількість глядачів, які поспішають рятуватись, переглядаючи щось більш-менш схоже на думку, наприклад, “Зіткнення”.
Говорячи про цю стрічку, важко вберегтись від паралелей між її сюжетом та її ж прокатною долею. Якщо “Пригоди “Посейдона” 1972 р. публіка сприймала на ура, то під час перегляду сучасного римейку глядач неодноразово погляне на годинник і спитає себе: “І що я тут роблю?” – це, до речі, стосується більшості цьогорічних літніх блокбастерів, які вже встигли вийти на екрани.
