КіноБлог

Термінове занурення-2 (Counter Measures / Срочное погружение-2). США, 1999. Режисер Фред Олен Рей. У ролях: Майкл Дудікоф, Роберт Донован, Джеймс Хоран, Александр Кейт.

ТВІ, п’ятниця 13 серпня, 22.00

Офіцер-медик ВМФ США Джейк Фулер прибув на борт російського підводного човна з візитом доброї волі. Але виявилося, що атомна субмарина з надзвичайно потужною ядерною зброєю захоплена терористами, які хочуть влаштувати кінець світу… “В облозі” третьої категорії, з Дудікофим замість Сігала.

Джеррі О’Коннелл (Jerry O'Connell / Джерри О’Коннелл) народився 17 лютого 1974 р. у Нью-Йорку, у сім’ї канадця ірландського походження, художнього редактора та режисера Майкла О’Коннелла, і американки з польським корінням, викладачки мистецтв Лінди Вітковскі. Його дід за материнською лінією Чарлз С. Вітковскі був мером Джерсі-сіті у 1957-1961 рр. Джеррі виріс на Мангеттені зі своїм молодшим братом Чарлі О’Коннеллом, який теж став актором. Він з раннього дитинства здавався дуже артистичним, і батьки, помітивши це, миттєво знайшли для талановитої дитини місце на телебаченні. Джеррі ріс напрочуд активним, дуже любив баскетбол і водні види спорту. Ще він дуже любив собак, і досі зберіг симпатію до цих тварин, незважаючи на те, що в 11 років його покусав собака, внаслідок чого у О’Коннелла лишився шрам на верхній губі.

Джеррі О’Коннелл →

Черговий екскурс Джолі у жанр “екшн” не можна назвати невдалим – на екрані вона демонструє неабиякі приклади крутизни. Тільки краще було б, якби темою стрічки було інопланетне нашестя чи інтриги терористично-мусульманської спільноти. Чомусь вирішили, що слов’янську карту, російську у даному випадку, можна ще раз розіграти, як у часи “холодної війни”. Що вийшло, те вийшло.

Солт →

Кішки проти собак: Помста Кітті Галор (Cats & Dogs: The Revenge of Kitty Galore / Кошки против собак: Месть Китти Галор). Комедія / пригоди. США, 2010. Режисер Бред Пейтон. У ролях: Кріс О’Доннелл, Джек Макбраєр, Пол Родрігес.

Кітті Галор, маленька лиса кішка, мріє здійснити підступний план із захоплення влади над людством. Протистоять їй польовий агент-пес Бутч, Діггс та кошачій суперагент Кетрін –- для того, щоб зупинити Галор, собаки та кішки змушені об’єднати зусилля…

Кішки проти собак: Помста Кітті Галор →

Попутник (The Hitcher / Попутчик). США, 1986. Режисер Роберт Хармон. У ролях: Рутгер Хауер, С. Томас Хавелл, Дженніфер Джейсон Лі, Джеффрі Деманн.

Кіно, четвер 5 серпня, 22.00

Молодий каліфорнієць (Хавелл), щоб не заснути, бере до себе в машину зловісного попутника (Хауер). Звичайно, йому доведеться невдовзі про це пожалкувати, бо новий знайомий виявляється психопатом великого калібру… Популярний у добу відеосалонів трилер, який тим не менш, багато що позичив у “Дуелі” Спілберга та інших стрічок жанру. Тим не менш, це одна з найвідоміших лиходійських ролей Хауера.

Кевін Джеймс (Kevin James / Кевин Джеймс), справжнє ім’я якого – Кевін Джордж Ніпфінг, народився 26 квітня 1965 р. у Мінеолі (штат Нью-Йорк). Невдовзі його сім’я перебралась в Стоуні Брук у тому ж штаті. Саме там комівояжер зі страхування Джо та його дружина Джанет виростили Кевіна та ще двох дітей. У майбутнього актора було звичайне тихе дитинство. Він був непоганим спортсменом, у шкільній команді з реслінгу боровся з майбутнім бійцем WWF Майком Фоулі, потім почав грати у футбол. Закінчивши школу у 1983 р., вирушив вивчати спортивний менеджмент і грати у футбол в Державному університеті Нью-Йорка у Кортленді. Через деякий час після початку навчання Кевін втратив інтерес до вищої освіти і влітку 1986 р. почав шукати, чим зайнятися, крім спорту. Він фарбував будинки, продавав картки спортивних залів і підробляв особистим тренером. Врешті-решт юнак потрапив на прослуховування на комедійну роль у маленькому театрі у Шорхам-Водінгу. Отримавши роль, він безнадійно закохався в акторство.

Кевін Джеймс →

Ілюзія вбивства-2: Смертельне мистецтво ілюзії (F/X 2: The Deadly Art of Illusion / Иллюзия убийства-2: Смертельное искусство иллюзии). США, 1991. Режисер Річард Франклін. У ролях: Браян Браун, Браян Деннехі, Рейчел Тікотін, Джоанна Глізон, Філіп Боско.

Кіно, вівторок 3 серпня, 21.30

Експерта з візуальних ефектів (Браун) просять допомогти поліції в одному інсценуванні, яке виявляється підставою – прикриттям для справжнього вбивства. Герой знову потрапляє у небезпечну ситуацію і звертається по допомогу до друга-поліцейського (Деннехі)… У 80-х була досить популярною “Ілюзія вбивства” – трилер, який немовби розкривав перед глядачами кіношну кухню створення спецефектів (звичайно, тих, що були до епохи комп’ютерних технологій). Продовження вийшло занадто схожим на першу частину, і спроб повторити успіх більше не було. Стрічку варто переглянути хіба що через участь непоганого австралійського актора Брауна і чудового характерного актора Деннехі.

Тереза Палмер (Teresa Palmer / Тереза Палмер) народилась 26 лютого 1986 р. у місті Аделаїда в Південній Австралії. Вона – єдина дитина інвестора Кевіна Палмера і медсестри Поли Сандерс. Коли Терезі було три роки, батьки розлучилися. Майбутня актриса навчалась у коледжі “Мерседес”, а після його закінчення, у 2003 р., влаштувалась на роботу у крамницю. Тоді ж вона перемогла у місцевому конкурсі талантів “Шукаємо кінозірку”. Її першою акторською роботою будо перевдягання у костюм Полуничного Торта – у такому вигляді Палмер рекламувала торгові центри біля Аделаїди. Тереза кілька років відвідувала акторські курси, знімаючись при цьому у телевізійній рекламі.

Тереза Палмер →

Легкi грошi (Free Money / Легкие деньги). США, 1998. Режисер Iв Сiмоно. У ролях: Марлон Брандо, Чарлi Шин, Томас Гейден Черч, Дональд Сазерленд, Мiра Сорвiно.

КИЕВСКАЯ РУСЬ, неділя 1 серпня, 17.40

Начальник тюрми (Брандо) знаходить для своїх дочок наречених (Шин та Черч). Цi смiливцi провели із сестричками нiч - але те, що дiвчата завагiтнiють, в їх плани зовсiм не входило. Тепер у хлопцiв простий вибiр - весiлля або тюрма... Телевiзiйна комедiя, цiкава хiба що тим, що в нiй одну зi своїх останнiх ролей зiграв легендарний Брандо.

Прихильники розумного “чоловічого” голлівудського кіно, які були у захваті від “Темного Лицаря”, з нетерпінням чекали на цей фільм, і він не розчаровує. Особливе задоволення від нього отримають прихильники творчості Нолана: фільм підхоплює чимало тем з його попередніх робіт, і на екрані з’являється багато облич з них. Картина не без недоліків, але значно вищого рівня, ніж більшість сучасних літніх блокбастерів, - хоча б тому, що націлена не лише на розвагу (її тут теж вистачає), а й на аналіз, роздуми та емоційний відгук у глядача.

Початок →