Категорія: Зірки

Чимало критикiв вважають Джима Керрi (Jim Carrey / Джим Керри) талановитим актором i порiвнюють його з титанами нiмоi комедii. Iншi називають комiка, котрий отримуe 20-мiльйоннi гонорари, примiтивним та позбавленим смаку блазнем i скаржаться, що його творчiсть сприяe розумовiй деградацii сучасних американцiв. Сам Керрi ставиться до своei популярностi значно стриманiше: “Я роблю те, що менi подобаeться. Сподiваюсь, що хоча б деякi моi фiльми (не найдурнiшi) зможуть згадати рокiв через десять. Я тiльки хочу, щоб люди смiялися”.

Джим рiс у католицьких передмiстях Торонто (Канада). Його батько був кларнетистом та саксофонiстом i навiть певний час керував власним оркестром, однак залишив музичну кар’eру i найнявся контролером на мiсцевий завод. “Я пам’ятаю Рiздво вiдразу пiсля того, як тато втратив роботу, – згадуe Керрi. – Дiд та бабуся, жахливi п’яницi, прийшли до нас лише для того, щоб познущатися з батька. Дiд сидiв за столом i повторював: “Ти не маeш роботи, ти просто невдаха!” Я намагався перетворити усе на жарт, але мене нiхто не слухав”.

Родинi жилося дуже сутужно: усi брати та сестри Джима кинули середню школу i влаштувалися охоронцями на завод. Довелося працювати i майбутньому актору, коли йому виповнилося 13 рокiв.

Дженнiфер Коннеллi (Jennifer Connelly / Дженнифер Коннелли) народилася 12 грудня 1970 р. у мiстi Кетскiлл Маунтенс (штат Нью-Йорк). Ii батько Джерард працював на нью-йоркськiй швейнiй фабрицi, що спецiалiзувалася на дитячому одягу, а мати Елейн була власницею антикварноi крамницi у Вудстоку. У шоу-бiзнес Коннеллi потрапила у 10 рокiв, коли друг батькiв запропонував iй знятися в рекламi. Вродливу дiвчинку швидко запросили у престижне агентство “Ford Agency”. Однак модельний свiт не подобався Дженнiфер, тому вона дуже зрадiла, отримавши можливiсть випробувати себе в кiно.

У 1982 р. Коннеллi дебютувала на телебаченнi у британському серiалi жахiв “Казки про невiдоме”, потiм знялась у вiдеоклiпi групи Duran Duran i зiграла юну Дебору у гангстерському епосi Серджо Леоне “Якось в Америцi”. “Це були найбiльш дивнi проби у моeму життi, – розповiдаe Дженнiфер. – Я увiйшла, i Серджо вiдразу ж звелiв менi танцювати. Я нiколи не вчилася у танцкласi, зовсiм не розумiла, що роблю, i могла лише здогадуватися, як безглуздо виглядаю”.

Спiвпраця з Леоне вiдкрила дiвчинi шлях у велике кiно. Вiдомий iталiйський режисер Дарiо Ардженто запросив ii у свiй черговий фiльм жахiв “Феномени” (1984). Через два роки акторка перемогла у конкурсi на роль Сари у кiноказцi “Лабiринт” Джима Хенсона. Ii партнер Дейвiд Боуi казав, що Дженнiфер нагадуe йому молоду Елiзабет Тейлор. “Менi тодi просто подобалося знiматися, а в якiй картинi – неважливо, – згадуe актриса. – Я намагалася робити усе, що менi наказували, i якомога краще”.

Вiлл Смiт (Will Smith / Уилл Смит), повне iм’я якого Вiллард Крiстофер Смiт II, народився 25 вересня 1968 р. у Фiладельфii (штат Пенсiльванiя) i був другим з чотирьох дiтей у родинi. Його мати Керолайн працювала у мiсцевiй школi, а батько, Вiллард Смiт-старший, був власником невеликоi рефрижераторноi компанii. У дитинствi Вiлл здобув прiзвисько “Принц” завдяки вмiнню знаходити вихiд з будь-якоi ситуацii за допомогою свого гострого язика; потiм це прiзвисько стало частиною творчого псевдонiму артиста. Ще у школi Смiт захоплювався репом, i це захоплення поступово набуло рис професiйноi дiяльностi, коли Вiлл та його приятель Джефф Таунс органiзували реп-дует i почали виступати пiд псевдонiмами The Fresh Prince та DJ Jazzy Jeff. Iх пiснi завоювали популярнiсть, два альбоми стали платиновими, а роботи “He’s the DJ” i “I’m the Rapper” отримали премii “Греммi”.

Наступною сходинкою у зорянiй кар’eрi Смiта було запрошення на телебачення. Йому довелось грати майже себе – простого темношкiрого хлопця, котрий потрапляe у будинок заможноi сiм’i з Беверлi Хiллз. Телесерiал, який називався “Принц Бель Ейр”, допомiг Вiллу перебратися з малого екрану на великий. У 1993 р. актор непогано проявив себе у комедii “Зроблено в Америцi” та у драмi “Шiсть ступенiв вiдчуження”, а через два роки настала черга першого справжнього касового успiху: комедiйний бойовик “Поганi хлопцi” Майкла Бея, в якому Смiт i Мартiн Лоренс склали веселий дует детективiв-напарникiв, став одним з глядацьких фаворитiв 1995 року. Фантастичний хiт “День Незалежностi” (1996) Роланда Еммерiха перетворив Вiлла на суперзiрку. Його наступна стрiчка “Люди у чорному” (1997) не тiльки зiбрала в американському прокатi понад 237 млн. доларiв, а й повернула Смiта-репера на першi сходинки музичних хiт-парадiв з композицieю iз саундтрека картини. Вiлл вiдразу ж випустив два нових альбоми “Big Willie Style” та “Willenium”, якi очолили хiт-паради.

У 1998 р. актор з успiхом випробував себе у бiльш серйозному амплуа у трилерi Тонi Скотта “Ворог держави”, але його наступний фiльм – черговий комедiйний бойовик “Дикий, дикий Вест” (1999) Баррi Сонненфелда – став майже провалом i улюбленою мiшенню для кiнокритикiв. Не дуже вдалою виявилась i роль Смiта у картинi Роберта Редфорда “Легенда про Беггера Венса” (2000).

Хiт Леджер (Heath Ledger / Хит Леджер) народився 4 квiтня 1979 р. у сiм’i Кiма i Саллi Леджерiв. Його батько працював iнженером, мати виховувала Хiта та трьох його сестер. У жилах Леджера тече кров шотландцiв й iрландцiв – його батьки приiхали в Австралiю з Англii. Дивне iм’я Хiт – скорочення вiд Хiтклiфф: батьки дали сину iм’я героя роману Емiлii Бронте “Грозовий перевал”. Його сестру назвали Кейт на честь героiнi того ж роману. Леджер з дитинства захоплювався спортом та лицедiйством. В 12 рокiв вiн почав грати в любительському театрi. У привiлейованiй школi для хлопчикiв Guildford Grammar School чудово проявив себе i в драматичному гуртку, i в шкiльнiй командi з хокею на травi. Йому пророкували кар’eру професiйного спортсмена, проте саме хокейний тренер пiдштовхнув майбутнього актора до того, щоб зробити важливий вибiр. “Вiн сказав: “Час визначитися. Або спорт – або театр”. Я подумав i обрав театр”, – згадуe Хiт.

Леджер почав свою кар’eру у мiсцевiй театральнiй трупi Globe Shakespeare Company i одночасно ходив на проби в австралiйськi серiали. Привернув до себе увагу завдяки ролi у спортивному серiалi “Пiт” й малобюджетному фiльму “Чорна скеля”. Його прорив до американськоi публiки вiдбувся у 1997 р., пiсля телевiзiйноi казки “Рев”, де актор зiграв середньовiчного принца Конора. Серiал не мав особливого успiху, але головного виконавця запросили в Голлiвуд, де запропонували стати клieнтом престижного агентства САА. Пiсля багатьох невдалих проб Хiт повернувся в Австралiю, де знявся у гангстерському фiльмi “Пальцi вiялом”. Через кiлька днiв пiсля закiнчення зйомок Леджера викликали в Сiетл i запропонували роль у молодiжнiй комедii “10 причин моei ненавистi” (1999). Хоча актору цей жанр нiколи не подобався, вiн погодився, оскiльки не мав у той час iншоi роботи.

Хiт пробувався на роль диявола у “Кiнцi свiту”, i режисер Маркус Нiспел готовий був взяти його. Однак потiм мiсце Нiспела зайняв Пiтер Хаямс, який вiддав перевагу бiльш демонiчному Габрiелу Бiрну. Режисер “Мулен Руж” вирiшив, що Леджер занадто молодий, щоб грати у парi з Нiколь Кiдман, i запросив Евана Макгрегора. Вiд ролi Лестата у “Королевi проклятих” актор вiдмовився сам, бо вiдчув, що не зможе переконливо зiграти вампiра.

Метт Деймон (Matt Damon / Мэтт Дэймон) народився 8 листопада 1970 р. у Бостонi, а зростав у штатi Масачусетс. Його батько, Кент Деймон, – бiржовий маклер, мати, Ненсi Карлсон-Пейдж, – спецiалiст з дитячоi психологii, що викладаe у вищих навчальних закладах. У Метта e старший на три роки брат Кайл. У 1977 р., переглянувши “Зорянi вiйни”, 7-рiчний Деймон вирiшив стати актором.

Деймон рiс без батька: Кент залишив сiм’ю, коли Метту виповнилося два роки. Мати тримала синiв у мiцних руках. “Не було мови про непослух, про пiзнi повернення додому чи неповагу до старших”, – згадуe Кайл, який зараз працюe рiзьбярем та художником. З iграшок Ненсi купувала своiм дiтям тiльки кубики. “Ми iх щиро ненавидiли, – розповiдаe Метт. – На щастя, мама шила для нас вигадливi костюми, якi ми самi проектували”.

За порадою матерi юнак поступив до Гарвардського унiверситету, де навчався на вiддiленнi англiйськоi мови. Однак кiнематограф цiкавив Деймона набагато бiльше, нiж наука. Вiн дебютував на екранi у 1988 р., виголосивши лише одну фразу у стрiчцi “Мiстична пiцца” Доналда Петрi. У таких самих дрiбних епiзодах Метт з’явився у фiльмах “Добра мати” (1988) Леонарда Нiмоя i “Поле мрiй” (1989) Фiла Олдена Робiнсона. Згодом йому почали доручати помiтнiшi ролi: в картинi “Шкiльнi узи” (1992) Роберта Мендела Деймон зiграв учня-антисемiта, а в епiчному вестернi “Джеронiмо – американська легенда” (1993) Волтера Хiлла – наiвного вiйськового-iдеалiста. Пiсля цих стрiчок Метт повiрив у власнi сили i поiхав до Лос-Анджелеса.

Колiна Фаррелла називають “найпомiтнiшим iрландським кiноекспортом у Голлiвуд з часiв Лаяма Нiсона”. “Все, що менi було потрiбно, – вважаe Фаррелл, – це трохи везiння i опинитися у потрiбному мiсцi в потрiбний час”.

Майбутнiй актор народився 31 березня 1976 р. в Дублiнi у родинi Iмона Фаррелла, гравця нацiональноi збiрноi з футболу. Брат Iмона, Томмi, також був футболiстом. Батько сподiвався, що Колiн продовжить сiмейну традицiю. Проте пiсля того, як родина переiхала у провiнцiйний Кеслнок, хлопець зрозумiв, що нацiональна збiрна – це не його мрiя. Закiнчивши школу, байдужий до спорту та вищоi освiти Фаррелл разом з кiлькома приятелями вирушив до Австралii, де заробляв на життя, граючи у вуличних виставах. Повернувшись в Iрландiю, влаштувався в авангардну балетну трупу. Iмона Фаррелла непокоiв такий вибiр професii, однак Колiна пiдтримала його молодша сестра, яка вирiшила стати актрисою. Вона допомогла 19-рiчному брату потрапити до школи драми “Гаeтi” у Дублiнi.

Навчання тривало кiлька мiсяцiв, поки Колiн не втiк на знiмальний майданчик популярного в Iрландii молодiжного телесерiалу “Беллi, яку поцiлував янгол”. Паралельно зi зйомками грав у маленьких театрах в Дублiнi, а згодом у Лондонi. Критики вперше помiтили актора у 1999 р., коли вiн виконав роль хворого на аутизм юнака у “Нашому маленькому свiтi” на сценi театру “Donmar Warehouse”. Того ж року Фаррелл дебютував на великому екранi у стрiчцi Тiма Рота “Зона вiйськових дiй”, а через рiк отримав роль у картинi “Звичайний злочинець” завдяки головному виконавцю Кевiну Спейсi, який запам’ятав Колiна у “Нашому маленькому свiтi”.

Кейт Бекiнсейл (Kate Beckinsale / Кейт Бекинсейл) народилась 26 липня 1973 р. у Лондонi. Ii мати Джудi Ло знiмалась у телевiзiйних постановках i серiалах, а батько Рiчард Бекiнсейл був вiдомим комедiйним актором, який трагiчно загинув у 1979 р. “До 10 рокiв я була товстою, негарною дiвчинкою, якiй весь щас не щастило, – самокритично згадуe про своi юнi роки Бекiнсейл. – У мене була велика квадратна голова, густе волосся, яке стирчало у рiзнi боки. Надi мною всi смiялись. Я почувалася справжнiм гидким каченям. I, чесно кажучи, почуваюсь такою досi! Будь-який комплiмент мене шокуe”.

Навчаючись у приватнiй лондонськiй школi “Godolphin”, Кейт двiчi отримувала премiю молодих письменникiв iменi В. Смiта (вперше за невелике оповiдання, вдруге – за три поеми). У 1991 р. вона дебютувала на телебаченнi у стрiчцi про Другу свiтову вiйну “Сам проти вiтру”, однак вирiшила, що акторська кар’eра може зачекати, i продовжила навчання в Оксфордi, де спецiалiзувалась на вивченнi французькоi мови. Втiм, вже на першому курсi Бекiнсейл виконала роль Геро в кiноадаптацii комедii Шекспiра “Багато галасу даремно”, створенiй Кеннетом Брена.

Пiд час великоднiх канiкул 1993 р. Кейт встигла знятись в iсторичнiй картинi “Принц Ютландii”, а влiтку того ж року зiграла у мiстичнiй драмi “Без прикриття”. Третiй рiк навчання Бекiнсейл провела в Парижi у межах програми iз знайомства з французькою мовою та культурою. За цей час вона переглянула своi життeвi орieнтири i у 1994-му залишила унiверситет. Того ж року Кейт знялась у сатиричному фiльмi “Холодна ферма”, пiсля чого вийшла на театральну сцену у “Чайцi” Чехова.

Джек Нiколсон (Jack Nicholson / Джек Николсон) народився 22 квiтня 1937 р. у мiстечку Нептун (штат Нью-Джерсi). Невдовзi пiсля цього кудись зник його батько-алкоголiк, i хлопця виховували мати Етель Мей i старшi сестри Джун та Лоррейн. Тiльки на початку 70-х Джек дiзнався, що насправдi Етель Мей була його бабусею, Лоррейн – тiткою, а Джун – матiр’ю. Мабуть, таким чином родина намагалась захистити його вiд “прокляття незаконнонародженостi”.

Джек чудово вчився у школi, проявляючи здiбностi у точних та гуманiтарних науках. Вiн мiг легко вступити до унiверситету, однак пiсля закiнчення школи вирушив до Лос-Анджелесу, влаштувався клерком у вiддiлi мультфiльмiв студii “Метро-Голдвiн-Маeр” i почав вiдвiдувати рiзнi акторськi курси. Через деякий час молодий актор вже виступав на сценах маленьких театрiв, заробляючи 14 доларiв на тиждень. Вiн почав знiматися у “стрiчках класу Б” – малобюджетних вестернах, гангстерських картинах, фiльмах жахiв. Джек дебютував на екранi роллю переляканого пiдлiтка, який тримаe пiд прицiлом заручникiв, у стрiчцi “Плач, вбивця дiтей” (1958) Джаса Аддiсса, потiм грав ковбоiв, бандитiв, мотоциклiстiв. Протягом десятирiччя вiн взяв участь у створеннi 20 картин, бiльшiсть з яких знiмав або фiнансував Роджер Кормен – своeрiдний класик дешевого жанрового кiно. У 1967 р. Джек запропонував Кормену свiй сценарiй пiд назвою “Подорож”, одну з ролей у якому написав спецiально для себе. На жаль, досвiдчений ремiсник не побачив у Нiколсонi цiкавого актора i вiддав роль Брюсу Дерну. Однак “Подорож” все ж таки стала важливою подieю у життi майбутнього триразового лауреата “Оскара”: на зйомках вiн познайомився з молодими акторами Деннiсом Хоппером та Пiтером Фонда.

Через два роки Хоппер дебютував у режисурi стрiчкою “Безтурботний iздець”, в якiй вiн та Фонда зiграли двох “диких янголiв”, наiвних бунтiвникiв на мотоциклах, котрих переслiдують i врештi-решт знищують розлюченi обивателi. На невелику роль адвоката-алкоголiка Джорджа Хенсона, який разом з головними героями вирушаe на пошуки кращого життя, Хоппер запросив Рiпа Торна, але, попрацювавши з ним кiлька днiв, почав шукати замiну i згадав про Нiколсона. Наступного ранку пiсля демонстрацii “Безтурботного iздця” на Каннському фестивалi маловiдомий актор прокинувся зiркою. Його навiть висували на здобуття премii Кiноакадемii за найкращу чоловiчу роль другого плану, проте нагороду того року отримав Джиг Янг (“Загнаних коней пристрiлюють, чи не так?”).

Рене Зельвегер (Renee Zellweger / Рене Зельвегер) народилася 25 квiтня 1969 р. у мiстi Кетi (штат Техас). Мiстечко було настiльки маленьким, що у ньому не було кiнотеатрiв i телебачення, тому свiй перший фiльм майбутня акторка побачила вже пiд час навчання у коледжi. Рене вiдвiдувала драматичну студiю, була активною учасницею шкiльних команд з легкоi атлетики та баскетболу i головою групи пiдтримки футбольноi команди. Дiвчина хотiла потрапити на Олiмпiйськi iгри, для чого серйозно займалася бiгом та гiмнастикою, але через травму про цю мрiю iй довелося забути. Пiсля закiнчення школи у 1987 р. Рене залишила рiдне мiстечко i вступила в унiверситет мiста Остiн на факультет журналiстики. Вона брала участь у кiлькох студентських постановках i час вiд часу iздила на рiзнi кiнопроби, проте eдине, чого iй вдалося тодi досягти, – це зйомки у рекламi пива та кiлькох телевiзiйних стрiчках.

Свою першу помiтну роль Зельвегер зiграла в однiй з частин кiносерiалу жахiв “Техаська рiзанина бензопилою” (1994). “Менi радили не ходити на проби, – згадуe вона, – однак я подумала, що або я пiду туди i прочитаю якийсь монолог, або все одно буду сидiти весь вечiр бiля телевiзора з пивом”. Пiд час зйомок у “Рiзанинi” Рене вдалося отримати роль у картинi “Кохання i кольт 45-го калiбру”, завдяки якiй ii помiтили у Голлiвудi.

Переiхавши у Лос-Анджелес, акторка зiграла шкiльну вчительку, закохану в автора роману “Конан-варвар” Роберта Говарда, у мелодрамi “Цiлий свiт” (1996). Ця ii робота справила враження на агентiв, якi шукали актрису на роль самотньоi молодоi матерi Доротi Бойд у фiльмi “Джеррi Магвайр”. Незважаючи на те, що конкурентками Зельвегер були справжнi зiрки (Патрiшiя Аркетт, Марiса Томей, Вайнона Райдер, Брiджет Фонда, Мiра Сорвiно), режисер Кемерон Кроу, продюсер Джеймс Л. Брукс та головний виконавець Том Круз обрали саме ii. “У нiй поeднуються зворушлива простота i доброта, – казав про свою партнерку Круз. – Це i була наша Доротi”. За “Джеррi Магвайра” Рене вiдзначили призом “Блокбастер” за другорядну роль.

Нiколас Кейдж (Nicolas Cage / Николас Кейдж), вiн же Нiколас Коппола народився 7 сiчня 1964 р. у Калiфорнii. Вiн змалку вирiшив присвятити життя акторству, тому заради театру кинув школу. У 16 рокiв вперше з’явився на телеекранi, а у 17 почав знiматися в кiно. Через два роки племiнник видатного режисера Френсiса Форда Копполи отримав головну роль у стрiчцi “Дiвчина з долини” Марти Кулiдж, пiсля чого змiнив прiзвище на Кейдж (його улюбленим героeм комiксiв був темношкiрий супермен Люк Кейдж).

“Менi довелося “грати” з дев’яти рокiв, щоб позбутися всюдисущих репортерiв, якi просили мене розповiсти про уславленого дядечка, – розповiдаe актор. – Я почав видавати себе за приятеля Нiколаса Копполи, котрий, звичайно, нiчим не мiг допомогти журналiстам. Тодi менi здавалося, що це i e сутнiсть лицедiйства – по-дитячому уявити себе кимось iншим”.

Своi першi помiтнi ролi Нiколас виконав у картинах дядька Френсiса “Бiйцiвська рибка” (1983), “Коттон-клуб” (1984) та “Пеггi Сью вийшла замiж” (1986). Пiд час зйомок “Коттона” амбiцiйний початкiвець, почувши про акторськi методи Де Нiро, спробував “по-справжньому” увiйти в образ (а грав вiн найжорстокiшого гангстера Гарлему). Результатами перевтiлення були розтрощена гримерна, розбитi лампи i посуд, зламанi меблi. “Намагався наслiдувати знаменитого актора, – вибачався Кейдж. – Адже спецiально цю професiю я не вивчав”.